Технологія "Різання ножівкою"

При роботі ножівка втримується правою рукою за рукоятку. Вона опирається на долоню, великий палець перебуває зверху, інші охоплюють її знизу. Ліва рука тримає рамку попереду, чотири пальці охоплюють її, великий палець накладається на вказівний. Робітник при різанні стає впівоберта до губок лещат. Ліва нога злегка виставляється вперед, на неї опирається корпус. Права нога повернена стосовно лівої на кут 60-70°. Відстань від робітника до лещат має бути такою, щоб при вихідному положенні ножівки перед різанням плечова частина правої руки розташовувалося вертикально. При різанні ножівкою зусилля додаються при русі вперед - робочий хід. Під час руху назад натиск не виконується - холостий хід. Тиск під час робочого ходу виконується здебільшого лівою рукою (приблизно 2/3 зусилля), права рука пересуває ножівку вперед і назад. Оскільки тверді метали вимагають більшого зусилля для зняття стружки, натискати ножівку при різанні цих металів потрібно сильніше. При розрізуванні м’яких металів натискають слабше, інакше зуби глибоко уріжуться в метал і полотно може зламатися. Натиск ножівки має бути меншим і при малій довжині пропилу, тобто при різанні тонких металів - смуг, труб тощо. Пов’язане це з тим, що в цьому випадку в роботі бере участь мала кількість зубів. На кожен зуб припадає більший тиск, а це при сильних натисках може призвести до поломки зубів. Перед кінцем розрізування зусилля має зменшуватися у всіх випадках, шматок металу, що відрізається, підтримується при цьому лівою рукою. Розрізуваний виріб необхідно надійно затиснути в лещатах, інакше в процесі різання він може зміститися, і тоді тонке крихке полотно зламається. Переміщення ножівки має бути горизонтальним. При врізанні її можна нахиляти до заднього ребра деталі, тоді полотно менше ковзатиме й врізання полегшиться. Рухати ножівку потрібно плавно, ритмічно, зі швидкістю 40-60 подвійних ходів у хвилину (40 - для твердих і 60 - для м’яких матеріалів). Необхідно стежити за тим, щоб ножівкове полотно працювало всією своєю довжиною. Це забезпечить його більшу довговічність. Ручне різання металів ведуть зазвичай без охолодження. Для зменшення тертя можна змазувати полотна мінеральним маслом або салом. При відведенні ножівкового полотна вбік (різання йде не по риску) не слід намагатися виправити положення поворотом ножівки: полотно зламається. У такому випадку варто повернути розрізуваний метал і почати різати в новому місці. Причиною відведення полотна є або слабкий натяг його, або одне стороннє розведення. Не можна різати полотном, якщо в нього зламаний хоча б один зуб. Це призведе до викришування зубів. Таке полотно потрібно замінити. Допускається також сточування 2-3 сусідніх зубів на наждаку. Продовжуючи різання новим полотном, слід мати на увазі, що старе полотно було зношеним і тому ширина пропилу буде меншою. Тому новим полотном варто почати різання в новому місці. Смуговий матеріал розрізають зазвичай по вузькій грані, при цьому виходить більша продуктивність. Однак у такий спосіб різати можна матеріали такої товщини, щоб у роботі брало участь одночасно не менше трьох зубів. Якщо ця умова не дотримується, то при врізанні зуби чіплятимуться, тиск буде нерівномірним, і це призведе до поломки полотна. У цьому випадку тонкий матеріал ріжуть по широкій грані. Для полегшення врізання роблять невеликий пропил тригранним напилком. Різання починають, нахиливши ножівку до заднього ребра заготовки. У міру врізання її випрямляють і ріжуть до кінця при горизонтальному положенні полотна. Круглі, квадратні прутки розрізають так само. Якщо після розрізування торці обробляються, дозволяється надрізати заготовку з двох або чотирьох сторін, а потім обламати. При розрізуванні виробів із широкою поверхнею і довжина пропилу виходить великою, і різати важко. Для полегшення роботи можна нахиляти ножівку послідовно до заднього або переднього ребра. При цьому різання йде не по всій ширині відразу й різати легше. Щоб відрізати від листа смугу, ножівкове полотно повертають на 90° і ріжуть при горизонтальному положенні ножівки. Різати в цьому випадку потрібно обережно, тому що ножівка під дією власної ваги може повернутися, і полотно зламається. Для вирізання різного роду отворів у листовому металі свердлять спочатку невеликий отвір, у нього заводять полотно, збирають ножівку й роблять різання. Фасонні деталі або прорізи виконують полотном, сточеним до ширини 8-10 мм, або лобзиком. Дуже тонкий матеріал при розрізуванні затискають між двома дерев’яними брусками товщиною 15-30 мм і ріжуть разом з ними. При розрізуванні тонких матеріалів беруть полотна з малим кроком, натискають несильно, працюють повільними рухами на всю довжину полотна. Грановані вироби потрібно затискати так, щоб ножівка не зустрічала при своєму русі гострих кутів. Шліци у гвинтах прорізаються ручними ножівками (рис. 1.6.38) з вузьким полотном. Широкі шліци виконуються двома полотнами, складеними по товщині. Деталі й заготовки з пластичних мас розрізають ножівками, лучковими пилками, ручними різаками, виготовленими з відрізків стрічкових пилок. Новим ножівковим полотном рекомендується розрізати спочатку м’які матеріали й тільки після деякого затуплення - тверді матеріали. Основним видом браку при різанні ножівкою є косий розріз у результаті відведення ножівкового полотна. При неправильному розмічанні, різанні не по рисці не витримуються розміри деталі. Можливо також ушкодження зовнішніх поверхонь деталей при затисканні їх у лещатах.